Вірші писав з дитинства. Творчість високо оцінили О.Гончар, П.Тичина, В.Сосюра. Володимир Михайличенко за власні переконання, за любов до української мови терпів утиски від місцевої влади. Декілька років перебував у таборах, де познайомився з Іваном Багряним.

   Друкувався в журналах «Дніпро», «Прапор».

   У 1958 році вийшла його перша збірка віршів «Лірика».

  Після смерті поета були видані дві книжки з його віршами: «Ритми Кривбасу» (1979) і «Полум'я» (1997). Свої вірші автор присвячує Кривому Рогу, рідним: «Кривбас, Кривбас, багрянь моя!», «З дитинства милі серцю імена», «Край коханий», «Криворізький сонет».

«Про Криворіжжя ніхто ще, здається, не писав з такою синівською любов'ю, так талановито», — саме так відізвався Олесь Гончар про вірші Володимира Михайличенка після виходу книжки «Ритми Кривбасу».

   Член спілки письменників України (2001, посмертно).